• Оновлена країна

Влада і еліти


Влада захищає переважно інтереси правлячих еліт, які її (владу) власне й формують. Сучасна ліберальна економіка спрямована виключно на отримання прибутку (переважно правлячими елітами), а не створення загального блага в інтересах суспільства. Якщо твої ідеї, винаходи чи розробки не можливо монетизувати, бо вони, наприклад стосуються сфери освіти, медицини, формування якісного громадянського суспільства тощо, – ти нікому не цікавий, про тебе навряд чи будуть знати тисячі-сотні користувачів соцмереж. Тому що в сучасному світі успіх вимірюється виключно грошима. Аксіома сучасних цінностей виглядає так: «не заможний – значить безперспективний невдаха». І не важливо, що ти вчений-біолог чи хімік, чи політолог або соціолог, не важливо, що твої дослідження мають неабияку суспільну цінність. Кого воно цікавить, те суспільство… Колапс державного управління та ефективності відповідних інституцій у наслідку вірусної пандемії яскраво це підтверджує.

Різниця між бідними і багатими у світі невпинно зростає. Невеличка кількість мільярдерів заволодівають все більшим і більшим потенціалом (капіталом), стають більш заможними і впливовими. Відповідно, все більше й більше людей щороку стають біднішими, втрачають можливості, розчаровуються, опускають руки, помирають від хвороб, зневіри та розчарування. А ми продовжуємо імітувати демократію: обираючи владу – не впливаємо на зміну правлячих еліт (олігархічної мафії), що пропонує нам, заради формального вибору, свої олігархічні «нові обличчя». У реальному житті, без підтримки олігархів, доступ до політики унеможливлений. Усі політичні процеси монополізовані невеличкою купкою власників т.зв. фінансово-промислових-медіа груп, які продовжують невпинно збагачуватися на народному зубожінні. У чому ж секрет впливу олігархів? У монополізації не лише політики і медіа, а й у повному контролі більш ніж 80% стратегічних підприємств ключових галузей економіки. Фактично, Україна – це олігархічна колонія, де переважна більшість ресурсів належить десяткові трутнів, які нічого суспільно-значимого не створюють, не розвивають, не інвестують. Хоча ні, все таки інвестують – у маркетинг власних брендів, рекламу «особистих» досягнень та PR. Й продовжують безперешкодно використовувати у власних інтересах радянський спадок промислових підприємств, величезний дешевий людський капітал і політичну корупцією, пропонуючи нам чергового міністра освіти, діти якого навчаються за кордоном…

Пам’ятаєте, що зазвичай відбувається під час виборчих перегонів? Скільки наметів різноманітних партій та кандидатів були заповнені дорогою поліграфією і сувенірами, по вулицям їздять вантажні авто з «продуктовими наборами» та «спонсорською допомогою», влаштовуються концерти, зустрічі, святкування/народні гуляння…

А скільки наметів і яких політичних сил розташовані на даний час у вашому населеному пункті? Можливо хтось із політиків, у цей скрутний час, проявляє турботу про пенсіонерів (основний електоральний ресурс) – розвозить продуктові набори, цікавиться здоров’ям своїм виборців, доставляє ліки? Ось воно – правдиве обличчя української політики. Заради місця у владі готові витрачати десятки мільйонів награбованих доларів, а заради допомоги виборцям у цей скрутний час здатні лише розсилати нагадування про чисті руки та самоізоляцію.


16 перегляд0 коментар