• Оновлена країна

За результатами публічних дискусій під час політичних ток-шоу


Ми з інтересом слідкуємо за дискусіями політиків на політичних ток-шоу. Намагаючись справити враження на аудиторію, представники вітчизняної політичної еліти, з часом демонструють свої реальні погляди, принципи і цінності антицінності.


Щоб не вдаватися до детального аналізу поведінки та промов окремих «діячів», спробуємо узагальнити їх сприйняття реальності з позиції уважного спостерігача.


Висновок перший: в Україні набирає обертів «телефонне право» - без вказівки зверху жодна проблема на місцях не вирішується. Задекларована децентралізація спровокувала потребу у відновленні вертикалі влади. Телефонний дзвінок вище сили Закону.


Висновок другий: правоохоронна правопохоронна система, переважно, спрямована на захист держави від громадян. Годі сподіватися на захист прав та інтересів пересічних платників податків. Наприклад, поліція реагує лише на резонансні злочини (ступінь резонансу визначається керівництвом НП), судді керуються прецедентами притягнення їхніх колег до дисциплінарної відповідальності, прокурори здатні лише швидко втомлюватися, ДБР / НАБУ / НАЗК виконують роль політичної поліції з метою примушення до діалогу непокірних, РНБО з дорадчого органу перетворилося на правопохоронно-декларативно-залякувальний інструмент популяризації інституту президентства.


Висновок третій: переважна більшість депутатів ВРУ нічого не петрають у функціонуванні держави і права, не знають коли і за яких умов який вид правочину і яким органом виноситься. Наприклад, нардепи не розуміються на різниці між розпорядженнями і указами уряду, між нормативно-правовим актом і підзаконним, де межі повноважень міністерств, а де парафія уряду, яка роль ВРУ в загальній нормативно-регулятивній системі і т. д. Сумніваєтеся? Задайте будь-яке з цих питань т. зв. народним обранцям на вулиці чи в коридорах парламенту й переконаєтеся у їх професійній недолугості та некомпетентності.


Висновок четвертий: боротьба з корупцією зазнала фіаско. З метою уникнення саботажу на місцях, центральна влада махнула рукою на обіцянки ЗеПрезидента й вирішила, що перешкоджання у розкраданні бюджетних коштів є недоречним / передчасним / недоцільним в умовах зовнішньої агресії, бо, як відомо, бюрократичний апарат є скелетом держави, а кістки ламати боляче.


Висновок п’ятий: український чиновник досі впевнено випереджає у рейтингах заможності українського підприємця. Статки суддів, прокурорів, міністрів, керівників збиткових держпідприємств, ректорів університетів, очільників різноманітних управлінь та відомств значно перевищують фінансові можливості власників бізнесів / підприємців / інвесторів. Тому досі «госуха» (неофіційна назва держслужби) досі залишається найприбутковішим видом діяльності в Україні.


Висновок шостий: деолігархізація відміняється. ЗеПрезидент анонсував закон «про статус українського олігарха», яким будуть визначені параметри, за якими й буде визначатися хто олігарх, а хто просто впливовий бізнесмен. Тож у олігархів є час підготуватися, щоб не відповідати олігархічним параметрам, або дещо спростити ці параметри руками своїх посіпак у парламенті.


Висновок сьомий: територію Української республіки виставлено на аукціон. Закон про ринок землі, що просувається на вимогу закордонних лобістів, дозволить не лише користуватися / розпоряджатися, а й безконтрольно володіти територією України – стратегічним ресурсом держави. Земля, це не просто грунт, як нас намагаються переконати, а територія країни. Не проведено ревізії земель, немає релевантного земельного кадастру, не налагоджено ефективної системи контролю за використанням, цільовим призначенням і т. п. Тобто за тридцять років ми навчилися лише руйнувати, роздавати, дарувати, продавати Батьківщину, брехати, красти і виводити награбоване за кордон.


Висновок восьмий: в Україні немає ефективної й релевантної освіти. Ні шкільної, ні університетської. Мільйони українських школярів та студентів перших курсів залишають Батьківщину заради навчання у Польщі, Німеччині, Франції, Великобританії, США. Відтік людського капіталу невпинно зростає. І не лише заради перспектив працевлаштуватися, щоб достойно реалізувати свої здібності та таланти, а перш за все, щоб не гаяти 5 років життя заради отримання нерелевантних знань.


Висновок дев’ятий: Україна залишається у статусі колонії й перебуває під зовнішнім управлінням завдячуючи нашим олігархам. Не американці чи росіяни з німцями винні, що ми раби. Незрілість громадянського суспільства, неефективність, несамостійність й залежність влади від олігархів на фоні конфронтації з путінською Росією, спровокували політичну й економічну залежність Української республіки від зовнішніх акторів, які, власне, підтримують демократичний (західний) курс, обраний українцями під час двох крайніх Майданів.


Узагальнюючий висновок: за 30 років незалежності ми «здобули» занепад стратегічних і унікальних галузей економіки – транспортне авіабудування, аерокосмічне ракетобудування, кораблебудування, військово-промисловий комплекс, фармацевтика тощо. Перспективні й надприбуткові державні підприємства вже давно не приносять прибутків, у той час, як їхні тіньові власники-олігархи демонструють кількаразове зростання статків. Українські політичні еліти – це, переважно, популісти, мародери, корупціонери, брехуни-маніпулятори, аморальні «киви», «козаки-гаврилюки» й цинічні «богдани».

Такий стан справ неминуче призведе до антиолігархічних повстань, внутрішньої міграції інтелектуальних спільнот й соціально-класових заворушень. Чого, власне, і чекає північний вбивця…


ДумайТе

11 перегляд0 коментар