• Оновлена країна

Про зовнішню підтримку


Як відомо, уряд США запровадив санкції проти низки «українських» громадян у відповідь на звернення громадської організації, що фінансується фондом «Відродження» заснованого громадянином США Дж. Соросом.

Одразу зазначимо, що діяльність організацій, пов’язаних із Відродженням сприяє викриванню вітчизняних корупціонерів, колаборантів та інших суб’єктів, що збагачуються коштом платників податків. Наприклад, завдяки розслідуванням Схем, Наших Грошей та Бігуса, українському суспільству стало відомо багато пікантних способів незаконного збагачення, політичної корупції й впливу олігархів на процеси та рішення від яких залежить доля пересічних українців.

Жоден загальнонаціональний телеканал чи радіо не спроможні на викривальні сюжети-розслідування на кшталт зазначених вище «соросівських» онлайн медіа, чим, власне, й підтверджується олігархічна заангажованість усіх, без виключення, українських медіагруп.

На даний час ні українське суспільство, ні влада, ні жодна політична партія не спроможні висвітлювати об’єктивний стан нашої політики, економіки, рівень корупції та той безлад й некомпетенцію, які царюють у найвищих ешелонах влади. Особливо, коли йдеться про олігархів та/або їх посіпак.

З одного боку, діяльність фонду «Відродження» має усі ознаки «іноземного агента» (відповідно до законодавства США), з іншого – в Україні немає жодних альтернатив ініціативам впровадженим Дж. Соросом.

Чому? Схоже, тому, що зрадництво й намагання заробити на рідній державі досі залишаються нашою національною рисою. Більшість блогерів, або т.зв. лідерів суспільної думки, не цураються брати гроші за висвітлення потрібних олігархам контекстів. Усе, що цікавить наших «борців за правду», це зростання кількості підписників – саме це дозволяє їм монетизувати свої потуги.

Так само і бізнес не бажає фінансувати незалежні від олігархів медіа, ні ефірні, ні онлайн. Не бажає, тому що не готовий займати активну громадянську позицію й конфронтувати з владою (сформованою олігархами).

То чому ж ми дивуємося діяльності зовнішніх а́кторів, коли самі не спроможні самостійно протидіяти внутрішній агресії й олігархічній колонізації? Добре, що хоча б Соросу не байдужа доля України (як би драматично це не виглядало).

Соромно жити в середовищі, де влада потурає злочинцям, діє в супереч інтересів населення, а більшість громадян не спроможні до формування зрілого громадянського суспільства. За таких умов, Україна виглядає, як територія з розрізненим населенням й формальними символами державності (герб, гімн, Конституція, кордони, органи влади тощо).

Наш з вами обов’язок побудувати українську державу, ядром якої буде зріле громадянське суспільство, спроможне до формування ефективної влади й викорінення таких ганебних рис, як меншовартість, провінційність, зрадництво, хуторянство, колабораціонізм й пошук кращого життя «де завгодно, аби не на рідній землі». Й першим кроком до державності повинно стати визнання наших вад й недоліків, нашої національної ганьби й несприйняття всього українського. Це дозволить розпочати процес «лікування» й відновлення від «летаргічного» сну та патерналізму. Визнання власних вад та фобій буде першим кроком до усвідомленого просвітництва, перегляду ролі освіти й науки, культури й мистецтва, бо саме ці сфери людської діяльності відрізняють нас від тварин (якщо ми бажаємо залишатися людьми й збудувати Українську республіку).

З любов’ю до України!

3 перегляд0 коментар