• Оновлена країна

Чи можливо і як подолати олігархічну мафію в Україні?


Це, найбільш актуальне питання є темою дискусій не лише науковців і представників малого/середнього бізнесу, а й більшості свідомих, думаючих громадян.

В українському суспільстві вже давно сформувалося усвідомлення негативних наслідків корупції й олігархічного правління. Україна була й досі залишається олігархічною колонією, яка перебуває під нещадним впливом негативних проявів мафіозної корупції.

Спотворення ціннісних наративів, як результат цих негативних явищ, призвели до правового нігілізму й руйнування правової культури, недовіри до органів правопорядку й судової системи, нівелювання авторитету влади та міграції перспективних верств населення.

Наразі, критерієм успішності є розмір статків і не важливо, яким чином ці статки отримані.

Сучасна Україна витрачає на утримання правоохоронців у 25 разів більше грошей платників податків, ніж на науку і освіту. Кожні 2-3 роки ми створюємо додаткові «органи нагляду за органами контролю» посилюючи контроль за органами влади. Нацполіція, СБУ, НАБУ/САП/ВАКС, ДБР, ОГП, НАЗК та інші інституції займаються подоланням корупції, але, на практиці, ефективність їх діяльності критично низька. Напаки, ми спроглися навчитися незаконно збагачуватися на боротьбі з корупцією...

Чому? Тому що олігархічна мафія вже давно має своїх посіпак у всіх, без виключення, правоохоронних й судових органах, у парламенті, кабміні й офісі президента. Переважна більшість депутатів щомісяця отримують конверти з рук олігархів, аналогічна ситуація і з КМУ, МВС, СБУ, ДБР тощо… Фактично, увесь державний апарат працює, обслуговуючи маленьку купку олігархів. Останні ж, сконцентрували в своїх руках, стратегічні галузі економіки, ЗМІ й політичний вплив на усі, без виключення, державницькі рішення. Навіть у Міністерстві оборони керівництво отримує конверти, що правда, з рук ділків заробляючих на оборонних замовленнях (матеріально-технічне забезпечення, харчування, форма, пальне і т.д.).

Заробляють (точніше продаються) усі причетні до процесу, але, найбільше зароблять представники олігархічної мафії, купуючи за 3-7 тис. дол./міс. потрібних чиновників і депутатів. Ось так, ми, українці, нехтуючи власним майбутнім та добробутом наших дітей, продаємо свою Батьківщину тим, хто має низку паспортів європейських країн й багатомільйонну нерухомість у найпривабливіших куточках світу; тим, чиї діти ніколи не будуть жити і навчатися в Україні; тим, хто літає на лікування власними літаками у найкращі європейські клініки; тим, хто ніколи не дбав про суспільне благо в Україні, нічого не створив, ні з ким не конкурував й чесно (законно) ніколи не заробляв.

Ми добровільно поставили себе в залежність від аморальних, продажних й цинічних ділків, які, за рахунок ресурсів нашої держави, утримують власні армії охоронних фірм та спортклубів, оплачують фейкових активістів, т.зв. лідерів громадської дімки, відео-блогерів і журналістів.

Хто такий олігарх і чим від відрізняється від бізнесмена?

Олігарх, це не підприємець, не бізнесмен, не інвестор. Це суб’єкт, який шляхом створення корупційних схем, монополізував найприбутковіші галузі економіки й утримує своє монопольне становище засобами власних ЗМІ та за сприяння недобросовісних політиків, чиновників, суддів, правоохоронців. Де-факто, з точки зору державно-суспільних інтересів, олігарх – це лідер злочинного угрупування, що має власних представників в органах влади.

Чи існують дієві механізми подолання олігархічної колонізації?

Існують. Світова практика свідчить, що такими механізмами є дієздатна правоохоронна система, ефективне антимонопольне законодавство і підтримка суспільства.

Ми вже писали раніше про дієздатні органи правопорядку і як формується чистота їх рядів. Суспільна підтримка антиолігархічних програм також достатньо висока для впровадження змін.

Наразі ж варто зазначити щодо антимонопольних органів. На нашу думку, Антимонопольний комітет повинен набути статусу правоохоронного з широкими повноваженнями та можливостями прозорого формування.

Цивілізований спосіб протидії олігархії – це, у т.ч., і впровадження ефективних антимонопольних програм, і співпраця з фіскальними органами, і заборона займати державні посади особам з подвійним громадянством, і обов’язок сплати податків від закордонної діяльності у державний бюджет (антиофшоризація українського бізнесу), і квоти/обмеження на вивіз за кордон сировини, що видобувається в Україні.

Поки що ж в Україні відсутні умови для появи вітчизняного Гувера, здатного покласти край мафіозним оборуткам. Політизація правоохоронної діяльності неминуче призводить до руйнування системи правопорядку й демотивації особового складу.

Тож, спочатку потрібна політична воля на формування дієздатної правоохоронної системи й впровадження дієвих механізмів виховання/освіти поліцейських, спецслужбовців, слідчих, прокурорів, суддів; впровадження принципів формування школи та процедур відбору і перевірки. Потрібно сформувати правоохоронну еліту здатну протидіяти організованій, у т.ч. й олігархічній злочинності – професійне середовище гідних фахівців, здатних служити державі.

4 перегляд0 коментар